ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Росії — в кінці XVII ст. Вона [ідеалістично-догматична естетика] нагадує ту бабу в народній фацеції, що жила в темній хаті і силкувалася внести до неї світло, ловлячи сонячне проміння решетом (Фр., XVI, 1955, 292); Як правило, сюжети фацецій викладаються з максимальною лаконічністю. Стисло змальовується ситуація і подається умотивована цією ситуацією хитра, дотепна, крутійська витівка героя, яка й виконує роль пуанту (Рад. літ-во, 3, 1965, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 571.