ФАШИ́СТСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до фашизму; власт. фашизмові. З дня на день усі чекали закінчення війни, В Берліні над рейхстагом уже майорів радянський червоний стяг. Від краю до краю тріщала фашистська імперія, валилася в прірву на очах у народів (Гончар, III, 1959, 387); Боротьба проти фашистських режимів є істотною частиною дій проти імперіалізму, за демократичні свободи (Ком. Укр., 7, 1969, 33).
2. Прикм. до фаши́ст, фашисти. Солдати фашистської армії не витримали атаки червоних і побігли (Панч, В дорозі, 1959, 119); // Належний фашистові, фашистам. З усіх кінців лісу поверталися підрозділи, розбурхані, розпалені, бадьорі.. Гнали косяками полонених, несли якісь трофеї; голосно тріумфуючи, волокли по землі фашистські знамена (Гончар, III, 1959, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 572.