ФЛАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех.
1. військ. Вести вогонь уздовж лінії фронту, у фланг противникові, який наступає або обороняється; // Прикривати, підтримувати з флангу. Міцні масивні квадратні бастіони [Ужгородського замку] трохи виступають уперед і фланкують рів вздовж кріпосної стіни (Знання.., 5, 1966, 26); Фланкувати берег.
2. Бути, перебувати, розташовуватися з боків чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 605.