ФОКСТРО́Т, у, ч. Сучасний ритмічно-чіткий швидкий парний танець з розміром 4/4 такту. У сусідній кімнаті шпарив джаз-банд, і охочі танцювали фокстрот (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 379); [Середа:] Звичайно, я не музикант, і не поет, і не прозаїк, і не вмію танцювати фокстроту (Мик., І, 1957, 483); // Музика до цього танцю; музичний твір у ритмі цього танцю. Тріо-музики завзято витинали новітній фокстрот «Валенсію», і звуки звабливої мелодії заглушали безугавний гомін публіки в кафе (Досв., Вибр., 1959, 393); Найбільше йому [Рубінові] подобалася музика швидка — польки, галопи, фокстроти (Сенч., Опов., 1959, 41); Бравурні тони фокстроту змінив веселий переможний марш (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 611.