ФОНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до фоно́граф. Фонографічний валик; // Характерний для фонографа. Щодо народних оповідачів, то їх виступи, які здебільшого мають характер імпровізацій, слід записувати з такою ж фонографічною точністю, як і пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 8).
Фонографі́чне письмо́ — звукове письмо на відміну від ідеографічного.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 615.