ФОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Те саме, що звукови́й. Він показав чудові зразки фонічного оформлення вірша (Вітч., 1, 1961, 188).
2. Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат). У кімнаті поруч неспокійно гудів фонічний телефон (Скл., М. Щорс, 1938, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 615.