ФО́РВАРД, а, ч. Гравець футбольної, хокейної, бейсбольної та деяких інших команд, який атакує противника, щоб забити м’яч, шайбу в його ворота; нападаючий. — У футбольній команді я був форвардом. Ми стояли на першій лінії. Ми чекали, як яструби, — куди вдарить капітан.. Тоді ми здіймали пил і тонули в ньому (Ю. Янов., II, 1958, 62); Динамівські форварди буквально бентежили шотландців легкістю своїх переміщень і вмінням виконувати удари всіма частинами бутсів, тобто технічною імпровізацією (Веч. Київ, 12.Х 1967, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 617.