ФО́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до фо́ркати. Раптом зовсім зблизька форкнула коняка (Коцюб., I, 1955, 350); Кінь невдоволено форкнув, ударив переднім копитом по воді, збив бризки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 617.