ФОРМАЛІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до формалізму (у 1 знач.); пройнятий ним. Панас Мирний виступає проти схоластичної науки, проти формалістичного навчання (Вісник АН, 5, 1949, 23); Формалістичне ставлення до справи.
2. Стос. до формалізму (у 2, 3 знач.). Новаторство форми не повинно бути самоціллю. Під виглядом новаторства нерідко виступали представники різних формалістичних напрямів у мистецтві, які оголошували всяке кривляння чимсь новим (Іст. укр. літ., II, 1956, 35); Саме в творчості Коцюбинського ми ясно відчуваємо глибоку нетерпимість до містики, еротики, формалістичного штукарства (Вітч., 4, 1963, 158); Формалістичні теорії були спростовані радянською філологічною наукою, що поступово вирівняла терези літературознавчого аналізу (Рад. літ-во, 5, 1971, 85); // Створений на засадах формалізму (про твори мистецтва). Його [І. Їжакевича] ілюстрації різко виділялись реалізмом і художньою майстерністю серед формалістичних ілюстрацій того часу [20-х років XX ст.] (Укр. рад. графіка, 1957, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 620.