ФОРМОТВО́РЕННЯ, я, с.
1. Утворення, поява нових форм. В історичному процесі формотворення народного зодчества, і зокрема, дерев’яного, природні умови відіграли значну роль (Дерев. зодч. Укр., 1949, 7); Взаємодія людини з природою в процесі доцільного, трудового формотворення є технічною стороною праці, а взаємодія між людьми становить її соціальну сторону (Ком. Укр., 12, 1969, 34); Формотворення рослинних організмів.
2. лінгв. Утворення граматичних форм того самого слова; словозміна. Формотворення за аналогією полягає у зміні зовнішнього вигляду граматичних форм внаслідок підсвідомої заміни в них одного елемента іншим (Мовозн., XVI, 1961, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 623.