ФОРМУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який займається формуванням (у 2 знач.); фахівець із формування. Він кричав на канавників і лаяв формувальників, він кликав до печі майстра, сварився з шихтовим двором (Ю. Янов., І, 1954, 287); Формувальників-хлопців ланка Йде до цеху у повнім зборі (Забашта, Нові береги, 1950, 52); Протягом року формувальники здійснили ряд нових організаційно-технічних заходів: застосували новий спосіб кріплення моделей, ввели у дію спеціальний обприскувач для очистки моделей і плит (Укр іст. ж., 4, 1960, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 623.