ФОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Надавати чому-небудь певної форми (у 1 знач.), вигляду тощо. Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м’яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице, примірювала сукні, чистила й формувала нігті (Кобр., Вибр., 1954, 90); Відцентровий насос.. нагнітає воду до гідромоніторні. Це [гідромонітор] керований, дещо ускладнений тип пожежного брандспойта, на кінці якого конічна насадка формує струмінь, перетворюючи статичний напір у кінетичну енергію (Наука.., 9, 1959, 13); // Підрізаючи, загинаючи і т. ін., надавати певної форми (дереву, кущу, трав’янистій рослині). Він нам розповів, як треба доглядати молодий сад, як вдобрювати землю, як формувати крону (Донч., V, 1957, 204); Щоб затримати і до деякої міри обмежити розростання вегетативної маси, рослини формують, прищипуючи верхівки та знищуючи ті пагони, які вже плодоносили (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 50); // Виробляти в кому-небудь певні якості, риси характеру і т. ін. Активна комсомольська робота розвивала самостійність, формувала ту внутрішню стриманість, за якою почувається воля людини, яка знає, що їй робити (Донч., II, 1956, 116); В дальшому зростанні освіченості і культури народу особлива роль належить школі. Вона формує людей майбутнього (Ком. Укр., 1, 1969, 18); // Надавати чому-небудь завершеності, визначеності. Кожна епоха в розвитку суспільства відрізняється своїми естетичними ідеалами, які підказують мистецтву характер його вимог до життя, формують уявлення про те, яким воно повинно бути, живлять мрію про майбутнє (Талант.., 1958, 22); Практика переконливо доводить, що здібні люди, які вступили в науку, найбільш ефективно формують своє творче обличчя в атмосфері вимогливості і уваги з боку старших, досвідчених колег (Рад. Укр., 24.I 1971, 1); Самодіяльне мистецтво формує художні смаки особистості, сприяє її естетичному розвиткові (Нар. тв. та етн., 4, 1976, 18).
2. спец. Виготовляти що-небудь, відливаючи, використовуючи форму (у 2 знач.). Поховали його на високій горі,.. поклавши на могилі важку чавунну плиту з написом, що її формували й одливали його учні (Кучер, Трудна любов, 1960, 230); // Робити зліпок або відливок (скульптури). Буває, що майстер, одливши скульптуру, Наново вершить і формує свій труд (Перв., II, 1958, 364).
3. Давати існування чому-небудь; створювати, надаючи якоїсь структури, організації, форми (у 4 знач.). Далі у кожній тварині вся цілість формується з суми Різних начатків [початків]; тут зародки плоті, тепла і вологи, Жил і кісток, і формують усі вони органи різні, Що неоднакову службу у цілому тілі справляють (Зеров, Вибр., 1966, 178); У перший рік звичайно рослина [валеріана] формує розетку прикореневих листків, не виростаючи у квітконосне стебло (Лікар. рослини.., 1958, 128); Якщо товща розчинних порід велика, вода поступово прорізує її, формуючи все нові й нові поверхи печери (Знання.., 5, 1965, 10).
4. Організовувати, створювати що-небудь (якийсь орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників. В Німеччині уперто і спокійно, Провівши вибори у парламент, Формує уряд енергійно її поважний президент (Еллан, І, 1958, 285); Йому відомо було, що комсомольська група вчителів і учнів збиралася вже формувати підпільну бойову дружину, щоб при першій нагоді організовано піти в партизани (Довж., І, 1958, 291); Взявся я формувати партизанський загін — вся влада радам (Ю. Янов., II, 1958, 245); // Створювати військову частину, комплектуючи людьми, спорядженням і т. ін. Формуючи полк в Унечі, Щорс докладав усіх сил, щоб червоноармійці були одягнені і взуті (Скл., Легенд. начдив, 1957, 54); Командири батальйонів знімали по черзі з переднього краю в тил окремі рої, формували штурмові групи, ганяли їх до сьомого поту (Гончар, III, 1959, 208); // Визначати, встановлювати, намічати що-небудь. Формувати новий туристський маршрут.
5. Складати (поїзд, караван і т. ін.), розміщаючи в певному порядку вагони, судна, плоти. З приходом весни у сплавщиків побільшало турбот. З ранку до пізнього вечора на рейдах вирує життя. Тут в’яжуть деревину, а потім формують її в каравани (Рад. Укр., 8. IV 1961, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 624.