Слово "форсувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ФОРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. Преображенський теж форсує роботу в південному тунелі (Ле, Міжгір’я, 1953, 297); — Ви таки хочете форсувати справу… Значить, ми її програємо (Кулик, Записки консула, 1958, 68); Всі ділянки гірничого виробництва йдуть в ногу. Раніш нерідко траплялося так, що видобувний процес форсували, а на гірничо-підготовчих роботах темпів не прискорювали (Рад. Укр., 1. IV 1959, 1); *Образно. В дворі, у лузі, на лану весна форсує посівну (Гонч., Вибр., 1959, 319); // Прискорювати час настання, здійснення чого-небудь. Форсувати виграш у шаховій партії.

2. техн. Підвищувати потужність, продуктивність або режим (двигуна, топки, механізму тощо) порівняно з номінальними. Форсувати двигун внутрішнього згоряння.

3. Посилювати звучання голосу (звичайно під час співу, декламації, гри у виставі). Театральному актору доводиться виділяти окремі сторони героя, дещо форсувати голос і жест (Мист., 1, 1955, 38); Недосвідчені виконавці у незвичних умовах великого театрального приміщення втрачають свободу керування диханням і голосом, починають форсувати звук, доходячи до неприємної крикливості, або ж, навпаки, — говорять надто мляво і безбарвно (Худ. чит.., 1955, 16).

4. військ. Долати значну природну перешкоду на місцевості (перев. водяну) звичайно з боєм. Поки петлюрівці підтягали і, нарешті, зібрали сили для бою біля переправи, богунці й таращанці вже обійшли їх з флангів, форсували Буг в іншому місці і серед білого дня залетіли до Вінниці (Скл., Легенд. начдив, 1957, 64); В кінці листопада 1944 року війська 3-го Українського фронту форсували Дунай на півдні Угорщини, під Югославією (Гончар, III, 1959, 224).

Форсува́ти кри́гу (крижану́ перепо́ну і т. ін.) просуваючись, розбивати кригу (про криголам).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 627.