ФОРШЛА́Г, у, ч., муз. Мелодична прикраса з одного або двох швидко виконуваних звуків, які передують основному звукові мелодії. Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий — скрипка та кларнет, Та барабан з тромбоном, та труба, Усякі витворяючи форшлаги, Фіоритури, викрути, окраси, Що в них сільські кохаються артисти, — Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (Рильський, II, 1960, 304); Найзручніше на сопілці виконувати мелізми (мелодичні прикраси) —форшлаги, мордент, трелі та групетто, а також подвійне й потрійне стаккато (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 629.