ФОСФІ́Д, у, ч. Речовина, яка становить собою сполуку фосфору з металом. Для винищення водяного щура розкопують його нори і кладуть в них принади з дрібних шматочків картоплі, буряків, моркви і капусти, отруєних фосфідом цинку (Сад. і ягідн., 1957, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 630.