ФОТОТЕЛЕГРА́Ф, у, ч.
1. Вид електричного телеграфного зв’язку, за допомогою якого передають і відтворюють на фотопапері нерухомі зображення (текстові рукописні й друковані матеріали, креслення, фотографії і т. ін.). З передачею газетних сторінок фототелеграфом відпаде необхідність перевозити матриці центральних газет літаками (Наука.., 4, 1967, 29).
2. Пристрій, який здійснює такий вид зв’язку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 637.