ФУДУ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Гордовитий, зарозумілий, пихатий. — Бідні люди не такі дуже перебірчиві [перебірливі] та фудульні. Хоч новий дім буде трохи недогід-ний, тут тісний, там темний або що, то їм і то буде аж надто добре (Фр., III, 1950, 117); Іван був хмурний, неввічливий і дуже фудульний (Федьк., Буковина, 1950, 59); Ото пан був! Фудульний пан.. Нема нині таких. То бувало не приступай! (Вишня, II, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 649.