ФУ́ЗІЯ1, ФУЗЕ́Я, ї, ж., заст. Старовинна гладкоствольна рушниця з кременем. Для сильной [сильної] армії своєї Рушниць, мушкетів, оружжин Наклали повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин, Булдимок, флинт і яничарок (Котл., І, 1952, 188); На Січі навіть у пана кошового не було такого набору зброї, яка прикрашала тут стіну над канапою на перському килимі. Посередині висіла фузія, а по обидва боки мушкети, польські карабелі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 84).
ФУ́ЗІЯ2, ї, ж., лінгв. Злиття морфем, що супроводжується зміною їхнього фонемного складу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 650.