ФУНДА́ТОР, а, ч. Той, хто поклав початок чому-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник. Франко був одним із фундаторів українського літературознавства (Від давнини.., І, 1960, 53); Маруся — голова їхнього «Веселого лану», найбагатшого колись колгоспу області. Голова і його фундатор (Мушк., Серце.., 1962, 113); Значення і роль, які відіграє наука й техніка в житті суспільства, вперше були розкриті фундаторами наукового комунізму — К. Марксом і Ф. Енгельсом (Наука і культура.., 1971, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 651.