ФУНДА́ТОРКА, и, ж. Жін. до фунда́тор. [Прісцілла:] Ти помиляєшся. [Семпроній:] А… коли так… Се шкода.. ми б інакше доказали, що ти [Руфін] зовсім не знав, які то збори, а був упевнений, що ся громада звичайне похоронне товариство і що твоя жона, як то буває, фундаторкою в ньому (Л. Укр., II, 1951, 468); — Але… — трохи запнувся Борецький,— чи здійметься в нас рука суворо карати єдиного сина нашої благодійниці, нашої вельмишановної фундаторки?.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 651.