ФУРА́Ж, у́, ч. Сухі корми (сіно, солома), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці. — Чого це ти так пізно?.. Я вже й бичків напоїв, і фураж одержав, а тебе все нема та й нема (Тют., Вир, 1964, 9); Невистачало фуражу для коней. Старшини, даремно обгасавши навколишні безплідні місця, нарешті мусили видавати коням, як і своїм гвардійцям, раціони розкислих сухарів (Гончар, III, 1959, 307); Генерали мовчки слухали імператора, стривожені, що з перших днів кампанії доводиться відступати, залишаючи територію противникові, палити фураж і продовольство (Кочура, Зол. грамота, 1960, 74); У господарствах Полісся, Лісостепу і Карпат близько 40 процентів валового збору картоплі використовується на фураж (Хлібороб Укр., 11, 1968, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 654.