ФУРНІТУ́РА, и, ж. Допоміжний, підсобний матеріал у деяких видах виробництва. У легкій промисловості вирішили випускати цілі модні ансамблі за допомогою фурнітури з художнього оргскла — гудзиків, пряжок, різних прикрас (Рад. Укр., 5.II 1969, 4); Меблева фурнітура; Годинникова фурнітура.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 656.