ФУТЛЯ́Р, а, ч.
1. Коробка, ящик або чохол, куди кладуть певну річ для зберігання, захисту її від пошкодження, запилення тощо. Кукса розстебнув шинель й вийняв фотоапарат, що висів через плече в новому шкіряному футлярі (Кучер, Трудна любов, 1960, 373); Скрипка лежала на столі в простому чорному футлярі (Собко, Скеля.., 1961, 106); Дівчина метнулась до туалетного столика — там лежав футляр з окулярами (Шовк., Інженери, 1956, 345).
2. техн. Оболонка, накриття і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин; кожух. Пічний футляр.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 657.