ФІА́ЛКОВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до фіа́лковий 2. Весняним клекотом бурунить, мерехтить, міниться вогнями велике місто. Вгорі — в густій фіалковості неба, ніби відпромінені знизу, з землі, мерехтять зорі (Коз., Листи.., 1967, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 582.