ФІ́ДЕР, а, ч., спец.
1. Провід, по якому йде електроенергія до пунктів живлення або який з’єднує радіопередавач (радіоприймач) з антеною. Далі зайшов [Саїд] у приміщення станції, милуючись фідерами (Ле, Міжгір’я, 1953, 379).
2. Пристрій, що автоматично подає в машину сировинний матеріал для переробки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 586.