Слово "фікція" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ФІ́КЦІЯ, ї, ж.

1. Те, що не відповідає дійсності, не існує або видаване з певною метою за дійсне; вигадка (у 3 знач.). — Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Л. Укр., III, 1952, 691); // Обман, підробка. —А що ж діяти? — розпалився Калиновський. — Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94); // Вигадане положення, вигадана сукупність думок, положень, що видається з певною метою за дійсне. Створювати фікцію.

2. рідко. Те саме, що ви́мисел 2. Вона [поема «Каменярі»].. не має автобіографічного характеру і.. [її] треба вважати поетичною фікцією (Фр., XVI, 1955, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 590.