ФІЛЬТР, а, ч. Пристрій, прилад або речовина для очищення рідини, газу тощо від непотрібних домішок. Треба неодмінно в першому ж населеному пункті закупити свічки й сірники. Посуд є. Фільтр для болотної води теж (Смолич, II, 1958, 44); Масло в процесі роботи двигуна безперервно забруднюється механічними домішками. Для очищення від них масла на двигунах комбайнів установлено фільтри (Зерн. комбайни, 1957, 207); Матеріалом для фільтра беруть найчастіше спеціальний фільтрувальний папір (Цікава хімія, 1954, 123); * Образно. Атмосфера Землі є своєрідним фільтром, який затримує значну частину сонячного спектра й космічного випромінювання (Наука.., 2, 1958, 14); * У порівн. Встановлено, що густе листя, хвоя і навіть гілки дерев затримують дуже багато пилу, очищаючи повітря, немов фільтр (Озелен. колг. села, 1955, 9); // Пристрій, що пропускає або затримує електричні струми, електромагнітні або звукові хвилі певної частоти і т. ін. Поширенню перешкод електричною сіткою можна запобігти шляхом вмикання спеціальних фільтрів, що складаються з конденсаторів і дроселів (Осн. радіотехн., 1957, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 596.