ФІМІА́М, у, ч.
1. Пахуча речовина для обкурювання, ладан. «От мені [Землі] дяка за те,що трави дарую худобі, Людському племені — хліб і богам — запашні фіміами…» (Зеров, Вибр., 1966, 320); // Ароматичний дим, що виникає під час такого обкурювання. Ще за часів язичества наші предки на кострища клали чебрець, коли курили фіміам перед богами (Лікар. рослини.., 1958, 117); * Образно. Кедри Точать свіжий бальзам; Понад бором повіяв Голубий фіміам (Крим., Вибр., 1965, 52); Прийди в мій сад, коли.. почнуть квітки курити Густий, пахучий фіміам (Олесь, Вибр., 1958, 374); *У порівн. Мені чогось сі дні.. все смішним здається, навіть те, що в моїй хаті дихання парує, мов фіміам (Л. Укр., V, 1956, 216).
2. перен. Захоплена похвала, лестощі. Трудящий люд — один його [Т. Шевченка] нащадок, Що зневажає марний фіміам (Рильський, II, 1960, 113); Він був простий, стриманий і не любив фіміаму, хоч би ним кадили й найближчі друзі (Добр., Тече річка.., 1961, 79).
&́9671; Кади́ти (пали́ти, кури́ти і т. ін.) фіміа́м кому, перед ким — занадто вихваляти когось, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (Н.-Лев., IV, 1956, 250); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Коцюб., III, 1956, 154).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 598.