ФІНІШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. Приходити до фінішу (у 2 знач.). Останні слова вже стосувалися Хівісайда, який фінішував першим у своєму забігу (Собко, Стадіон, 1954, 412); Дворазовий олімпійський чемпіон.. знову довів, що він — найсильніший спринтер планети:.. наш земляк утретє завоював золоту медаль чемпіона Європи в бігу на 100 м, фінішувавши з часом 10,27 сек. (Веч. Київ, 4.IX 1974, 3).
2. Проходити у фініші (у 3 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 600.