ФІТИ́Н, у, ч., спец. Органічна сполука фосфору, яка є в багатьох рослинах і застосовується як лікарський засіб при деяких захворюваннях нервової системи, при недокрів’ї, рахіті тощо. З насіння конопель одержують харчову й технічну олію, а також лікувальну речовину — фітин (Наука.., 10, 1956, 24); Фітину багато в пшеничних висівках, у доброму люцерновому сіні сонячного сушіння (Хлібороб Укр., 6, 1969, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 602.