ХА́ВКНУТИ, не, док. Однокр. до ха́вкати1. Та й гарно ж! Не чуть, не чуть нічого оце, та й трісне щось у житі; перепілка хавкне… А вітерець так лоскоче тебе (Тесл., З книги життя, 1949, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 8.