ХАЗЯ́ЙЧИК, а, ч., розм., зневажл. Дрібний промисловець, землевласник, власник чого-небудь. Кожний спостерігав, звичайно, як дрібні хазяйчики вибиваються з сил, пнуться «вийти в люди», попасти в справжні хазяї, піднятися до становища «міцного» хазяїна, до становища буржуазії (Ленін, 34, 1973, 65); — Нечувано! — обурювався Масло.— На зборах терплять хулігана.. Забули, що вас судили? Мало присудили! Скажіть спасибі, що в цеху після цього тримаємо.— Не ви тримаєте. Ви не хазяйчик,— труснув головою Генка (Хижняк, Невгамовна, 1961, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 11.