ХАЛІ́Ф, а, ч. Титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул; каліф.
&́9671; Халі́ф на годи́ну, ірон. — про людину, яка захопила владу або наділена нею зовсім ненадовго.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 14.