ХАПАТНЯ́, і́, ж., розм.
1. Поспіх, хапанина. Там така хапатня, що не вхопиш (Сл. Гр.); Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Сл. Гр.).
2. перен. Побори, грабіж (у 2 знач.). Ваша [гуцулів] гордість показалася непридатною, ваша чесність шкідливою, ваш уклад життя непідхожим до атмосфери хапатні і здирства, що принесли до вас культуртрегери (Хотк., II, 1966, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 22.