ХАПЛИ́ВО. Присл. до хапли́вий. Прокинулась вона так хапливо, немовби її штовхнули (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88); Тимко схопився і, намацавши на жердці одежу, став хапливо зодягатися (Тют., Вир, 1964, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 22.