ХАРА́КТЕРНИЙ, а, е, розм. Який має твердий, вольовий характер. —Чоловік ти характерний, Своїм шляхом сміло йдеш (Фр., XII, 1953, 395); // Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер.
ХАРАКТЕ́РНИЙ, а, е.
1. Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий. Потім він знову начепив окуляри, підсунув їх характерним рухом — рогачиком із вказівного і середнього пальців — і, переконавшись, що вони сидять міцно, знизу вгору рвучко кинув головою (Тют., Вир, 1964, 101); Характерним явищем для нашої післявоєнної поезії є інтенсивний розвиток в ній епічних форм (Літ. газ., 9.XII 1948, 3); // у знач. ім. характе́рне, ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь. Всі, хто особисто знайомі з Миколою Тихоновим, знають, який він чудовий оповідач. Всюди поет уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навіть спостережливими людьми (Рильський, III, 1955, 397); // Яскраво виражений, своєрідний. З придорожнього рову, який відділяє липи од полів, підіймається чорна постать, і навіть у темряві по обрису видно характерну сутулуватість Січкаря, яку ще збільшує зв’язана за плечима торба з харчуванням (Стельмах, II, 1952, 196); — Марш! — з характерним таджицьким акцентом командував Самієв і йшов далі (Гончар, III, 1959, 104); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу —— такою характерною для моряків всіх флотів світу ходою (Смолич, Світанок.., 1953, 521); За зовнішнім виглядом матку легко знайти серед численної кількості бджіл та трутнів: вона має характерне довге тіло — до 18-20 мм завдовжки, тим часом як довжина робочих бджіл досягає 12-15 мм (Бджільн., 1956, 9); // Який має поширення де-небудь. Для великої частини території Іраку характерні рослини, які ростуть у пустинях і напівпустинях (Наука.., 12, 1958, 53); // Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний. В приймачі почулося характерне потріскування, серед якого мали обізватися позивні радіостанції обкому (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 233); З характерним поклацуванням б’ють ворожі самоходи (Гончар, III, 1959, 359); Дорош теж заворушився на своїй розкладшці і кашлянув тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Тют., Вир, 1964, 104); Рослини і насіння перили мають характерний різкий запах (Ол. та ефір. культ., 1956, 229); // Основний, визначальний. Величезне зростання промисловості і надзвичайно швидкий процес зосередження виробництва в дедалі більших підприємствах становлять одну з найбільш характерних особливостей капіталізму (Ленін, 27, 1972, 292).
&́9651; Характе́рний злам — вигляд місця руйнування зразка або конструкції, що дає змогу судити про характер руйнівної сили і рід деформації.
2. У сценічному мистецтві — властивий певному народові, етносі, суспільному середовищу. Герої п’єси повинні жити в правдивих ситуаціях, бути наділеними якнайбільшою кількістю характерних рис, мусять мати всі почуття, властиві людині, почуття кохання, дружби, ненависті тощо (З глибин душі, 1959, 103); // Який втілює певний психологічний тип. — Данило Микитович більше характерні ролі грав, а я прості — дівочі й бабські… (Кучер, Трудна любов, 1960, 351).
&́9651; Характе́рний та́нець — вид сценічного танцю (на відміну від класичного), до якого належать стилізовані національні танці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 25.