ХАТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хати́на. Стежка довела до горбика, де стирчала на щолопочку рибальська хатинка (Н.-Лев., V, 1966, 241); Дві хатинки причаїлися на лісовій галявині, наче якісь чудернацькі гриби (Донч., II, 1956, 67); Квартира вчительки складалась із двох невеличких хатинок (Коцюб., І, 1955, 310); — Де ж батько? — спитав він матір, що вже поралася коло печі в хатинці через двері (Коцюба, Нові береги, 1959, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 30.