ХАТИ́НОЧКА, и, ж. Пестл. до хати́нка. Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села (Шевч., II, 1963, 252); Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка (Вишня, II, 1956, 319); Хатиночка, як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела (Мирний, І, 1949, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 30.