ХВАСТ, а, ч., розм. Те саме, що хвасту́н. Сестри сиділи й тихо насміхалися: — А що? Хвастати? А що? Хвастати?.. Хваст! Хвастик! (Мирний, І, 1954, 152); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! (К.-Карий, II, 1960, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 34.