ХВА́СТАТИ, аю, аєш, недок. Хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь. Здоров’я моє краще, та я ще боюсь хвастать (Л. Укр., V, 1956, 189); — Я ще буду пити,— хвастаючи, сказала вона. І знову налила чаю, знову підсипала у його більше, ніж перший раз, вина (Мирний, III, 1954, 279); Матвій говорив з захватом, і тому здавалося, ніби він трохи хвастав (Коз., Нові Потоки, 1948, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 34.