ХВИ́ЛЕЧКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля1 1, 2. 3.. плескотом на берег Рине хвилечка перлиста (Л. Укр., І, 1951, 64); Звідкись долетіла ледве чутна хвилечка запаху диму (Хотк., II, 1966, 140); *У порівн. Ой, річенько, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої… (Пісні та романси.., II, 1956, 126).
ХВИ́ЛЕЧКА2, и, ж., заст. Зменш.-пестл. до хви́ля2. — Гей, Огнику-братику! — кричить до нього Синиця. — Задержися хвилечку, маю тобі щось сказати (Фр., IV, 1950, 135); Гей-гей-гей, та й закрутилося ж, завертілося в Марусяковій голові!.. Все пролинуло перед очима в одну хвилечку (Хотк., II, 1966, 292).
&́9671; [Одну́] хви́лечку — те саме, що [одну́] хвили́ну (див. хвили́на). — Я зараз, брате. Одну хвилечку (Тют., Вир, 1964, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 37.