Слово "хвилька" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХВИ́ЛЬКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля1 1. Він.., ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає, як від поплавця розходяться маленькі-маленькі хвильки… (Хотк., І, 1966, 53); Озеро було спокійне, жодної хвильки не з’являлося на його поверхні (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 250); Сутеніло. Десь за дощовими хмарами сідало сонце. Ніжними хвильками парувала зволожена безкрая рілля (Баш, На.. дорозі, 1967, 34); Ясний червонястий одлиск од паперового багаття миготів хвильками по їх щоках, по білих чолах (Н.-Лев., IV, 1956, 242); Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м’яких хвильках темного чуба і висловлював який-небудь здогад (Мик., II, 1957, 507); *Образно. В холоді думок ворушаться і теплі хвильки: таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті (Стельмах, І, 1962, 226).

ХВИ́ЛЬКА2, и, ж. Зменш.-пестл. до хви́ля2. Хвилька тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір (Фр., VI, 1951, 14); Іскров хвильку помовчав (Бойч., Молодість, 1949, 9); Хутко «спускає» [він] заразом дві карти замість однієї і метає далі. Ніхто не помітив. Це була одна коротка, невловна хвилька (Мик., II, 1957, 480).

&́9671; За (че́рез) [яку́сь] хви́льку — те саме, що За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (див. хвили́на). Сьогодні отець Олександер зовсім не довго був у Глафіри Іванівни: зайшов і вийшов за хвильку. І таке в нього на обличчі, немов вони полаялися (Мик., Кадильниця, 1959, 11); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (Стельмах, І, 1962, 401); І (й) на хви́льку [о́ком] не змигну́ти див. змига́ти; На [одну́, єди́ну, яку́сь і т. ін.] хви́льку — те саме, що На [одну́] хвили́ну (див. хвили́на). Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 37); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Гончар, III, 1959, 319).

ХВИ́ЛЬКА3, и, ч. Назва гри в карти. Семен і три парубки сідають на полу і грають у хвильки (Кроп., І, 1958, 86); Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки (Мирний, II, 1954, 99); Він навіть і в той час як тигр бува, коли В неділю вріжеться з сусідами у хвильки (Рильський, II, 1956, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 41 - 42.