Слово "хвостик" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХВО́СТИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до хвіст 1-10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Н.-Лев., III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Досв., Вибр., 1959, 47); Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу.. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Коцюб., II, 1955, 290); Дуже чудно і навіть якось смішно дивитись, як на лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу.. Їздити, властиве, зовсім нема по чому, ..але тут.. люди чіпляються до кожної приключки, щоб показати санки і хоч хвостик якого-небудь поганенького хутра (Л. Укр., V, 1956, 214); Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби. Крила в них сизі, груди червоні, хвостики чорні (Мирний, І, 1949, 359); Яблука сиділи одне біля одного так щільно, що деякі з них були витіснені і трималися на довгих хвостиках (Чаб., Тече вода.., 1961, 70); В воскові пальці бере делікатно, за білий хвостик редьку, і йому так приємно, що все таке гарне, ..смачне (Коцюб., II, 1955, 186); Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди і знову захоплено, нервово викривляв хвостики на нотнім папері… (Досв., Вибр., 1959, 16).

&́9671; Бі́гати (бі́гти, побі́гти, ходи́ти і т. ін.) хво́стиком (як хво́стик) за ким — невідступно ходити за ким-небудь. Найбільше балакали люди, як Параска хвостиком бігала за паничем, з котрим вона, ще дівуючи, познайомилася (Мирний, IV, 1955, 57); — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері.— Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 168); Цілими годинами, як лекції повиучує, а своєї менторки, моєї дочки, немає, просиджує або хвостиком ходе [ходить] за мною Володя і говорить-говорить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 129); Ніколи Івась не розлучався з матір’ю..; піде ж куди Горпина: у крамницю, або на річку, або до церкви,— і він за нею учепиться, як хвостик (Григ., Вибр., 1959, 123); Ті́льки хво́стиком мелькну́ти див. мелькну́ти.

2. перен., розм. Частина чого-небудь; кінчик. Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню, а я ще маю до нього доточити новий хвостик (огляд на українську драму) (Л. Укр., V, 1956, 377); // Дуже мала (перев. остання) частина періоду, часу. — А я? — запитав сам себе Зуб. — А, мабуть, теж полетів би [на Марс], тим більше, що поставлено на карту тут було б не так багато — лише якийсь мізерний хвостик життя (Собко, Справа.., 1959, 28).

&́9671; З хво́стиком — з надлишком, з невеликою надбавкою. — Їй-богу, мало сотні карбованців.. Треба дві або й три сотні та ще й з хвостиком,— сказав Мельхиседек (Н.-Лев., III, 1956, 55); — А завтра знов те саме, що вчора: Шугалія посіяв півтора, Барило — гектар з хвостиком (Кучер, Трудна любов, 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 48.