ХВІ́РТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хві́ртка. Але в брамі від стодоли була маленька хвірточка, що замикалася зсередини на гачок (Март., Тв., 1954, 357); Скрипнула хвірточка, і зараз же назустріч їм з хати вийшла дівчина (ІІІиян, Вибр., 1947. 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 43.