ХИ́БНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до хи́бний. Спростуванням називається доведення хибності або неспроможності будь-якої тези (Логіка, 1953, 148); Уважно відбираючи і розкриваючи все цінне, що є в працях Гегеля, він [В. І. Ленін] послідовно і всебічно показує хибність вихідних позицій гегелівської ідеалістичної філософії (Біогр. Леніна, 1955, 142); Давненько вже відзначено хибність думки, ніби перекладати з близьких мов легше, ніж з мов далеких (Рильський, III, 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 52.