ХИЖУВА́ТИЙ, а, е. Трохи хижий. За підводою в хмарних роздумах їде увесь в ремінному одязі чорнявий, з красивим хижуватим носом вершник (Стельмах, II, 1962, 248); У змружених очатах [Порфира] зачаїлось щось хижувате (Гончар, Бригантина, 1973, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 54.