ХИЛИТНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до хилита́тися. Сергій відчув себе страшно самотнім. Біль глибоко в’ївся в його істоту, шарпнув серце, воно застрибало і, сильно хилитнувшись, немов нараз зупинилося (Епік, Тв., 1958, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 56.