ХЛИ́ПКО, розм. Присл. до хлипки́й. А як дощиком вдарило в вікна знадвору Вересневим, густим передзвонисто й хлипко, То сусіда сказав: — Так Ванюша із зборів Як приходив бувало, то стукав у шибку (Мал., Звенигора, 1959, 327); Під колесами хлипко чавкає рідке болото (Хлібороб Укр., 11, 1967, 32); Рівну синяву зрізую веслами, хвилі хлюпають хлипко під човником (Забіла, Поезії, 1963, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 77.