ХЛИСТА́ТИ, хлищу́, хли́щеш, недок., перех., розм.
1. Пити жадібно, швидко; пити; // Пити що-небудь спиртне, перев. у великій кількості. — Сивуху [Ентелл] так, як брагу, хлище (Котл., І, 1952, 97); // Пити що-небудь, захоплюючи його язиком (про тварин). В хаті на долівці —— розбита миска, розлита страва, свиня хлище розлите (Вас., III, 1960, 323); Смачне густе пійло корова з цебра хлище (Горд., Заробітчани, 1949, 9).
2. Їсти ложкою яку-небудь (перев. рідку) страву. Наварив юшки —— нехай хлищуть (Номис, 1864, № 3522).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 77.