ХЛОП’Я́К, а́, ч., розм. Те саме, що хло́пець 1. На розі нашого завулка стояла купка хлоп’яків, головами всередину (Панч, На калин. мості, 1965, 24); Радивон.. напустився на підлітків, зачав лаяти, ображати, надто старшого хлоп’яка (Горд., Дівчина.., 1954, 197); *У порівн. Так що ж це він́ Хизувався, як хлоп’яќ (Коз., Гарячі руки, 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 86.